Чого не зробиш для своєї дитини?

Ото і я, інколи, для своєї  коханої донечки вечорами розповідаю всякі небилиці, щоб швидше заснула. Тут і Дід з Бабкою і Внучка з Котигорошком. Всім світом сон наганяють на оченьки. Але жартуючи в такий спосіб, казочка склалась, повчальна така, про Червону шапочку. Прочитайте її, можливо Вам щось в ній видасться  знайомим.

ЧЕРВОНА ШАПОЧКА

(не народна казочка про народну освіту)

               Жила-була на краю села сім’я: Матуся з донечкою, Татко, що їздив по заробітках, а ще старенька Бабуся. Жила бабуся неподалік, за лісочком. В свобідний від роботи час напече матуся пиріжків, марципанів, наварить вареничків, поїдять вони всією сім’єю. А ще Дівчинка несе своїй Бабусі смачненьке. Так вони і жили день за днем. Але мала та дівчинка ще й інші обов’язки, ну наприклад: в кімнаті поприбирати, з магазину хлібець принести, в школу ходити. Все вона любила робити, тільки школа була для неї як покарання. Чи вчителі були старі та зашкарублі душею, а може уроків задавали як у старших класах, чи щось інше? Але так вже сталось, що дитина інколи просила залишити її вдома. Матуся, за звичай не відмовляла доньці, бо та вчилась добре. І тоді в їхньому домі кипіла робота. Стірка, глажка, прибирання, готування їди і все інше в чотири руки. В такі дні носила дівчинка бабусі смачний обід трішки раніше, сиділа поряд, розповідала про шкільних подруг, про уроки, про все на світі, що могла розповісти. І були то найкращі хвилини, коли рученьками обіймала стареньку, ховаючи голівку під старе пальтечко, як під покрову Божої Матері.

            Одного погожого дня, коли Червона шапочка в черговий раз не пішла до школи, трапилась така подія.

Попорядкувавши в хаті, вирушила в гості до бабусі. Лісом перестрів її сірий Вовк. Став посеред стежки і питається:

-         Хто ти така?! І чого сама по лісу ходиш?!

А Дівчинка відповідає:

-    Червона шапочка я. Матуся тут для нашої бабусі гостинців передала, от я їх і несу, спішу, щоб не охололи пиріжки та банячок з юшечкою.

-        Пусти мене, -  

Просила маленька.

-         А чого ти не в школі?!

Грізно, наче шкільний вчитель історії, так здалось дитині, заричав Сірий.

-         Я матусю попрохала залишити мене дома. Я ще мала і не розумію як себе захистити від шкільних хуліганів, там б'ються, штовхаються, ображають, а ще вчителі  нас не боронять, одні відвертаються, інші кричать, руками махають, ніби їм за це гроші дають. Не люблю я школу!

Вовк аж присів від здивування.

-         То у вашій школі, ще гірше ніж у нашому лісі, - сумно промовив, та мало не поперхнувся з переляку від такої страшної думки.

-         Ходімо разом, проведу тебе, Червона шапочко, до твоєї бабусі, бо щось мені геть їсти перехотілось.

 Так вони якийсь час йшли разом.  Крок за кроком, слово за словом, Вовк випитав про кривдників. Непомітно для себе прокинулась в Вовчій голові лють на цих людей з єлейною посмішкою в краватках та з каменем за пазухою.

Перед бабусиною хатою Вовк зник в чагарниках, попередивши дівчинку, що буде неподалік чекати,  щоб та не барилась.

    Погостивши бабусю, дівчинка, чомусь без остраху, бігла  стежинкою додому, аж тут знов Вовк з кущів.

-         Веди мене в школу! В учительську веди!

Школа стояла порожня, дітлахи розбігались після уроків по домівках, а в коридорах окрім пилявиці стояв тяжкий сморід від кросівок, та капусти в шкільному буфеті. Першим хто зайшов до учительської був завуч. Він насварив дівчинку за пропуск, а потім виправдовувався перед Вовком, говорив, що дитина мала, дурна і все набрехала. А він це з пересердя. Ще - їхня школа чудова, найкращі вчителі, от тільки з дітьми не поталанило. Цинізм його, підлабузництво і двуликість, відточені за роки роботи, не мали меж.  Він перший відчув силу правди. На шум прибіг директор школи. Почав вмовляти, а потім кричати, махав руками, показував якісь вицвілі від часу папери  - учбові програми... Ще тут була вчителька математики та її колега вчитель історії. Вони, що правда, в дебати не вступали, бо до них годі було і підійти без хустинки.

            Вийшов Вовк із школи, постояв на східцях, тай пішов мовчки у свій ліс. Під деревами озирнувся, гукнув дівчинку:

-         Ти клич, коли що...

Взяти кнопку		Місце для Вашої реклами	---		Місце для Вашої реклами

Матеріали сайту захищені авторськими правами © www.yar-info.if.ua, використання тільки з письмової згоди адміністратора	© www.yar-info.if.ua	Напишіть, що ще Ви хочете побачити та прочитати на наших сторінках